обліхування

-я, с.

У Російській державі 16-17 ст. – особлива форма судового процесу: коли підозрюваного звинувачували у тому, що він "лиха людина", цього було досить для застосування до нього тортур (до "лихих" відносились розбій, грабіж, підпал, вбивство).